СТРУКТУРОВАНА РУХОВА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ СЕЛЕКТИВНИХ НЕРВОВИХ ПЕРЕСАДОК ЯК ЧИННИК ВІДНОВЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ

Анотація

Ушкодження периферичних нервів унаслідок винно-вибухових поранень супроводжуються стійкими порушеннями рухової функції та потребують поєднання хірургічного відновлення з цілеспрямованою післяопераційною реабілітацією. Селективні нервові пересадки є ефективним методом відновлення іннервації цільових м’язів, однак їхній функціональний результат значною мірою залежить від організації рухової реабілітації з урахуванням механізмів нейропластичності та фаз регенерації периферичного нерву. Мета: узагальнення сучасних науково обґрунтованих підходів до структурованої рухової реабілітації після селективних нервових пересадок та аналіз їх впливу на відновлення рухового контролю, функціональних дій і моторної інтеграції військових. Проведено аналіз публікацій, індексованих у базах PubMed, Scopus та Web of Science, присвячених селективним нервовим пересадкам, нейропластичності та післяопераційній реабілітації. Результати інтерпретовано з урахуванням фаз регенерації нерва та принципів моторного перенавчання. Узагальнені дані свідчать, що етапна структурована рухова реабілітація, яка включає період нейробіологічної тиші (silent phase), донор-орієнтовану активацію та поетапну функціональну інтеграцію, асоціюється з кращими показниками селективності рухового контролю, координації та зменшенням компенсаторних патернів порівняно з традиційними силовими підходами. Використання електроміографії як інструменту моніторингу реіннервації дозволяє оптимізувати таймінг і дозування реабілітаційних втручань. Висновки. Структурована рухова реабілітація є ключовим чинником досягнення стабільних функціональних результатів після селективних нервових пересадок. Врахування етапного підходу та орієнтація на моторне перенавчання сприяють формуванню ефективного рухового контролю та функціональної інтеграції відновлених м’язів.

Abstract. Peripheral nerve injuries remain a complex clinical challenge due to their association with persistent impairments in motor control, sensorimotor integration, and long-term functional limitations. Despite significant advances in microsurgical techniques, including selective nerve transfers, restoration of anatomical innervation does not automatically result in functional motor recovery. This discrepancy is explained by the need for central nervous system reorganization and the formation of new cortico-muscular connections during the reinnervation process. Current scientific evidence indicates that following selective nerve transfers, the central nervous system must adapt to newly established patterns of innervation. This adaptation requires active motor re-education. In the absence of a targeted rehabilitation strategy, motor recovery may occur spontaneously and be dominated by compensatory or non-functional movement patterns, thereby limiting the quality of functional outcomes. In this context, structured motor rehabilitation is increasingly regarded as a critical component of comprehensive post-operative management. The aim of this study is to summarize and systematize contemporary scientific approaches to structured motor rehabilitation following selective nerve transfers, with particular emphasis on neuroplastic mechanisms, phased intervention strategies, and the development of selective motor control. Materials and methods. This study is descriptive and narrative in nature. A qualitative analysis of scientific publications indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science was conducted, focusing on peripheral nerve regeneration, nerve transfer surgery, and post-operative rehabilitation. Narrative synthesis, comparative analysis, and conceptual generalization methods were applied. Statistical methods were not used, as the study was based exclusively on published literature. Evidence suggests that a phased rehabilitation approach - comprising a neurobiological «silent phase», donor-oriented motor activation, and gradual functional integration - corresponds with the biological stages of nerve regeneration and mechanisms of cortical reorganization. Particular attention is drawn to the risk of premature strength training, which, in the absence of established selective motor control, may reinforce pathological synergies and compromise functional recovery. The present analysis expands existing knowledge by offering a structured conceptual framework for rehabilitation interventions aimed at facilitating functional motor relearning rather than compensatory movement strategies.  Structured motor rehabilitation is a necessary condition for achieving stable functional outcomes following selective nerve transfers. The proposed phased approach provides a rationale for optimizing clinical practice, reducing the risk of maladaptive motor patterns, and improving the integration of reinnervated muscles into functionally meaningful movements. The findings of this narrative analysis may serve as a theoretical basis for future clinical research and the development of standardized rehabilitation protocols.